Сайт педагога - організатора Чудейської гімназії: лютого 2019

Лютий 2019

Старовойт П.С.,

завідувач НМЦ виховної роботи та

позашкільної освіти ІППОЧО

День безпеки в Інтернеті

Ця міжнародна календарна подія виникла за сприянням організації Insafe починаючи з 2004 року. Воно відзначається щорічно у другий день другого тижня лютого.

Метою Дня безпеки в Інтернеті є поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді.

У всьому світі, День безпеки в Інтернеті відзначається в більш ніж ста країнах і координується об’єднаної мережею Insafe/INHOPE, за підтримки Європейської комісії, а також 31-им національним центром забезпечення безпеки в Інтернеті по всій Європі.

Ця подія дозволяє зробити акцент на позитивному використанні технологій і вивчити роль, яку ми всі граємо в цілях сприяння створенню кращого і більш безпечної онлайн-спільноти. Воно служить закликом для молодих людей, батьків, вихователів, вчителів, соціальних працівників, співробітників правоохоронних органів, підприємств, політиків і широких верств суспільства, щоб об’єднатися з метою сприяння та створення найбільш позитивного і кращого інтернету.

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

ПОСІБНИКИ, ЯКІ МІНІСТЕРСТВО ПРОПОНУЄ ВИКОРИСТОВУВАТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ БЕЗПЕЧНОМУ КОРИСТУВАННЮ ІНТЕРНЕТОМ:

1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.

2. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.

3. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.

4. Пам’ятка для батьків «Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок», розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: «ДІТИ. ІНТЕРНЕТ. МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК»

«Пам’ятка для батьків» детально висвітлює технічні можливості мобільних телефонів та мобільного зв’язку в цілому, особливості не завжди позитивних послуг, запропонованих споживачеві глобальною мережею Інтернет. Завдяки пам’ятці батьки та педагоги дізнаються про ризики безконтрольного звернення дітей до медійного простору, про те, як захистити їх від впливу шкідливої інформації.

Протидіяти поширенню через Інтернет-мережу шкідливої для дітей і молоді інформації покликаний також перелік безпечних сайтів, рекомендований Національною експертною комісією. Зазначений перелік підкаже батькам, із якими сайтами треба знайомити свою дитину, щоб відкрити для неї цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення (ст. 5 Закон України «Про захист суспільної моралі»).

З метоюреалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про захист суспільної моралі» Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України «Про захист суспільної моралі» виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

· пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

· пропагує фашизм та неофашизм;

· принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

· пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

· принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

· пропагує невігластво, неповагу до батьків;

· пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю.

Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

ЯК ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ ВІД ЗАКАЧУВАННЯ КОНТЕНТУ З НЕБАЖАНИМ ЗМІСТОМ

1. Оператори надають можливість перегляду всіх витрат певного мобільного номеру. Варто домовитися з дитиною, що ви будете переглядати ці дані, або включити цю послугу без її відома, але для цього вам буде потрібний телефон дитини.

2. Вияснивши, що дитина використовувала послуги контент-провайдера, слід зателефонувати в call-центр оператора і довідатися:
- якому контент-провайдеру належить цей короткий номер або WAP-портал;
- якого роду інформація надається через даний сервіс;
- чи є на цьому порталі інформація еротичного чи порнографічного характеру;
- контактну адреса call-центру контент-провайдера.

3. У call-центрі контент-провайдера Ви можете з’ясувати, який контент був замовлений з номера вашої дитини, при цьому не варто інформувати, що це не ваш особистий номер. Контент-провайдер може відмовитися надати таку інформацію.

4. Одночасно з’ясуйте, яку інформацію можливо замовити за даним коротким номером (зателефонуйте на цей номер або зайдіть на WAP-портал). Подивіться в телефоні дитини, чи збереглося SMS з номером замовленого контенту, або зворотне SMS з WAP-посиланням, або перевірте історію сторінок, які відвідувала дитина, в браузері телефону. Якщо ви переконалися в тому, що сервіс, яким користувалася ваша дитина, містить інформацію еротичного, порнографічного чи іншого небажаного характеру, і цю інформацію дитина вже отримала (що буває найчастіше), потрібно звернутися до call-центру оператора. Вибір за Вами.

ДІТИ В ІНТЕРНЕТ

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.

ЩО РОБЛЯТЬ ПІДЛІТКИ В ОН-ЛАЙНІ

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

· розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

· поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

· цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

· вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

· наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

· навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

· контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

· цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

· навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

· переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

· інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

· розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

*БАТЬКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У WINDOWS VISTA

З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.

За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:

· обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером;

· обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи;

· обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю.

· Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:

· заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);

· обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);

· заборонити використання окремих програм.

Більш детально з можливостями веб-фільтра батьківського контролю можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Майкрософт.

З приводу порушень законодавства України у сфері захисту суспільної моралі звертайтесь до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Наші реквізити: 04050 м.Київ, вул. Пимоненка 10-а, тел./факс: +38 (044) 486-11-61, офіційний сайт – www.moral.gov.ua; e-mail – info@moral.gov.ua

ПЕРЕЛІК ОНЛАЙН-РЕСУРСІВ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЛЯ ДІТЕЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ІНТЕРНЕТ-САЙТИ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

www.childbooks.blox.ua – веб-сайт „Книги для дітей”;
www.abetka.ukrlife.org – веб-сайт для дітей „Весела абетка”;
www.abetka-logopedka.org – веб-сайт „Світ дитини”;
www.kazka.in.ua – веб-сайт „Українська казка”;
www.ae-lib.org.ua/_lit_child.htm – веб-сайт „Дитяча література”;
www.levko.info – дитячий сайт „Левко”;
www.mysl.lviv.ua – веб-сайт „Країна міркувань”;
www.dytjachi-virshi.org.ua – авторський сайт „Віршики пана Назара.

ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

http://teacher.at.ua – веб-сайт “Вчитель вчителю, учням та батькам”;
www.balachka.com – веб-сайт “Пиши українською”;
http://bibliyna-istoriya.org.ua – веб-сайт “Біблійна історія”;
http://cikave.org.ua/pro-sajt – веб-сайт “Цікаво про цікаве”;
www.akBooks.com.ua – веб-сайт “Академічна книгарня@онлайн”;
http://lcorp.ulif.org.ua/dictua – український лінгвістичний портал “Словники України”;
http://www.idea-ukraine.org – проект “Відкритий світ інформаційних технологій”.

ІНТЕРНЕТ-САЙТИ БІБЛІОТЕК ТА ЕЛЕКТРОННИХ БІБЛІОТЕК

http://www.4uth.gov.ua – веб-сайт Державної бібліотеки України для юнацтва (м. Київ);
http://www.chl.kiev.ua – веб-сайт Національної бібліотеки України для дітей;
http://www.nbuv.gov.ua – веб-сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (м. Київ);
http://www.bukvoid.com.ua – веб-сайт “Буквоїд”;
http://www.nplu.org – веб-сайт Національної парламентської бібліотеки України (м. Київ);
http://www.ukrbook.net – веб-сайт Книжкової палати України імені Івана Федорова (м. Київ);
http://library.zntu.edu.ua/res-libr-el.html – веб-сайт “Бібліотеки в мережі Internet”;
http://www.loc.gov – веб-сайт Бібліотеки Конгресу США;
www.bnf.fr – Bibliotheque Nationale или BNF) — веб-сайт Національної бібліотеки Франції;
www.bl.uk – веб-сайт Британської бібліотеки.

ІНТЕРНЕТ-САЙТИ МУЗЕЇВ ТА КАРТИННИХ ГАЛЕРЕЙ УКРАЇНИ

http://prostir.museum – портал “Музеи Украины”;
http://www.prostir.museum/sites/ua – веб-сайт “Музейний простір України”;
http://namu.kiev.ua – веб-сайт Національного художнього музею України;
http://www.warmuseum.kiev.ua – веб-сайт Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років;
http://hutsul.museum – веб-сайт Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття;
http://museum.odessa.net/fineartsmuseum – веб-сай Одеського художнього музею;
http://www.archaeology.odessa.ua – веб-сайт Одеського державного археологічного музею;
http://www.oweamuseum.odessa.ua – веб-сайт Одеського музею західного і східного мистецтва;
http://muzey.vn.ua – веб-сайт Вінницького обласного краєзнавчого музею;
http://www.museum.lviv.ua – веб-сайт Львівського музею історії релігії;
http://lvivgallery.org – веб-сайт Львівської національної галереї мистецтв;
http://honchar.org.ua – веб-сайт Музею I.М. Гончара;
http://www.chersonesos.org – веб-сайт Національного заповідника “Херсонес Таврійський”;
http://www.tmf-museum.kiev.ua – веб-сайт Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України.

15 лютого 2019 року, п’ятниця

День пам’яті воїнів - інтернаціоналістів

Найгостріший спосіб або спроба вирішення виникаючих протиріч у поглядах, інтересах або цілях наших спільних взаємин може викликати конфлікт. І добре, коли цей конфлікт мо...

Найгостріший спосіб або спроба вирішення виникаючих протиріч у поглядах, інтересах або цілях наших спільних взаємин може викликати конфлікт. І добре, коли цей конфлікт можна вирішити мирним, дипломатичним шляхом. Коли це перестає бути можливим, більш того, ситуація стає вкрай загрозливою для обох сторін, виникає необхідність силового рішення проблеми. Це на жаль властиво як для простих людських взаємин, так і для відносин між цілими спільнотами, державами.

Як і окремо взята людина, устрій держави не відрізняється. У будь-якої держави є свій напрямок, свій світогляд, свої сили, коло друзів і критиків, ряд доступних ресурсів, які вона спрямовує на ті чи інші потреби. У кожної держави є своя армія, яка переважно використовується для захисту цього суспільства від небажаних загроз, в слідстві яких може виникнути важка або невиправна шкода державності, або її народу. Але як бути, коли держава, з тих чи інших причин, обмежена в силах і засобах, а конфліктна ситуація розпалюється з загрозливою силою? У слав’ян існує одна мудрість, яка на російський мові звучить так: «не имей 100 рублей, а имей 100 друзей». Ця мудрість не виникла з вуст поетів чи прозаїків. Це просте народне спостереження. Багато хто з нас, з нагоди, активно використовують цю мудрість, так як допомога друзів може виявитися досить до речі, особливо в тих випадках, коли нам може загрожувати реальна фізична небезпека. Так і держави між собою іноді вдаються до допомоги своїх небайдужих сусідів, товаришів або відвертих друзів.

Тих, хто на практиці реалізує цю допомогу, називають воїнами-інтернаціоналістами. Вони, з честю і доблестю своїх батьків і дідів, без перебільшення героїчно стають в самий центр виниклої гарячої точки і гідно намагаються утримати або погасити конфліктну ситуацію, яку на даний момент вирішити по іншому немає ніякої можливості. У сучасному світі це звичайна практика.

Так було і в часи Великого суспільного утворення - Радянського Союзу, в яке входило 15-ть республік і яке займало 1/6 частину суші. Радянський Союз брав участь у багатьох військових конфліктах. Один з останніх, був конфлікт в Афганістані. Останню колону радянських військ з Афганістану було виведено 15-го лютого 1989-го року. Участь держави в цьому військовому конфлікті коштувало нам життя більше чотирнадцяти тисяч наших солдатів і офіцерів, здоров’я десятків тисяч військових. Будь-яка війна, як жорно ламає життя безлічі людей. Це жорстока правда.

Поділяючи всю біль з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких, дітей і чоловіків, віддаючи данину поваги всім учасникам подібних подій, офіційно на законодавчому рівні в деяких суверенних державах, утворених після розпаду СРСР, за даними проекту DilovaMova.com, були встановлені відповідні пам’ятні дні. У Російській Федерації - це «День пам’яті про росіян, які виконували службовий обов’язок за межами Вітчизни», який прийнятий на підставі Федерального закону від 29-го листопада 2010-го року № 320-ФЗ і відзначається 15-го лютого. В Україні - це «День вшанування учасників бойових Дій на теріторії інших держав», який встановлений Указом Президента незалежної України № 180/2004 від 11-го лютого 2004-го року і також щорічно відзначається 15-го лютого. Разом з Росією і Україною цей пам’ятний день відзначається і в Білорусії, де станом на 2010-й рік проживало близько 30-ти тисяч ветеранів-афганців.

Не варто забувати, що радянськими військами в Афганістані було знищено близько мільйона жителів цієї країни, а саму державу в економічному і соціальному розвитку було відкинуто на багато десятиліть назад.

Сценарій підготували:

Лозовий Володимир Миколайович - спеціаліст вищої категорії, викладач ВСП Шевченківського коледжу Уманського НУС , учасник бойових дій

Сценарій містить матеріали про трагічну сторінку нашої історії -події в Афганістані, з використанням імен та прізвищ учасників бойових дій, кількісним складом військових.

Даний сценарій може бути використаний заступниками директорів з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками для проведення виховних заходів, уроків мужності, вечорів-реквіємів.

Тема. Афганістан - це рана, що не перестає боліти.

(До Дня вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав)

Мета: ознайомити учнів (студентів) з трагічною сторінкою нашої історії, з передумовами афганської війни; через поезію, пісні, спогади учасників бойових дій донести до юних сердець головну думку: війна — це безумство, невиправдана жорстокість; розповісти про співвітчизників, що служили в Афганістані, віддати данину пам»яті полеглим воїнам-інтернаціоналістам; виховувати в учнів почуття патріотизму, поваги та шани до воїнів-афганців, доброту, уміння співпереживати, гуманне ставлення до воїнів-інвалідів.

Обладнання: на сцені напис із назвою заходу «Афганістан - це рана, що не перестає боліти»; плакати «Війна — злочин, який не спокутується перемогою»(Анатоль Франс), «У війні не буває переможців - лише переможені» (Артур Франс Чемберлен); магнітофон, записи пісень;

перед сценою (праворуч) - стенд «Навічно в пам»яті» із фотографіями загиблих воїнів-афганців Звенигородського району та матеріали про них;

мультимедійний проектор (під час виступу воїнів-афганців демонструються фотоматеріали та відеоматеріали ); на сцені стоять кошики з квітами, столик та стільчики для ведучих та гостей.

(Звучить музика «Адажіо» Альбіноні. Із-за сцени лунають слова диктора.)

Очі туманить ядуча сльоза.

Руки скувала утома,

Палить їй душу Афганська гроза –

Син не вернувся додому.

В неї він був ясночолий, як світ,

Сонячно так усміхався,

Ще й двадцяти не було йому літ...

Юним навік і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулось з війни?

Скільки гибне ще у неволі?

...Роки летітимуть, мов журавлі,

Та не полегшає їх втрата,

Доки ходитиме по цій землі

Мати солдата.

(музика підсилюється, на сцену виходять ведучі)

Ведучий У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення військ з Афганістану.

Ведучий І сьогодні, 15 лютого, виповнюється 28 років відтоді, як останній підрозділ 40-ої армії обмеженого контингенту радянських військ був виведений з Афганістану.

Ведучий Сьогодні на урочистому заході, присвяченому 28-ій

річниці виводу військ з Афганістану присутні поважні гості (міський (сільський) голова та запрошені) надаємо їм слово.

Ведучий Афганська війна., брудна, неоголошена.. Та хіба війни бувають чистими?

Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

(музика підсилюється, на сцену виходять ведучі)

Ведучий Сьогодні на урочистому заході, присвяченому 28-ій

Ведучий Афганська війна., брудна, неоголошена.. Та хіба війни бувають чистими?

(музика підсилюється, на сцену виходять ведучі)

Ведучий Сьогодні на урочистому заході, присвяченому 28-ій річниці виводу військ з Афганістану присутні поважні гості (міський (сільський) голова та запрошені) надаємо їм слово.

Ведучий Афганська війна., брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими?

Ведучий Афганська війна забрала життя З360 наших українських юнаків. Ще понад 12 тисяч бійців - України були поранені та скалічені. З життя після 1989 року пішло більше 5-и тисяч побратимів. Афганістан - це рана, що не заживає...

Ведучий Не відболить це горе, не виплачеться, не відпечалиться і на нашій Черкаській землі.

4027 воїнам Черкащини судилося пройти це жорстоке випробування. 102 з них привезли додому в цинкових домовинах, 2 пропали безвісти, 173 —залишилися інвалідами.

Ведучий 3 нашого району виконували інтернаціональний

обов`язок 130 воїнів. 5 сімей уже ніколи не дочекаються своїх найдорожчих та найрідніших, 4-афганців повернулися інвалідами.

Ведучий Але всі вони люблять життя, на війні вони були вірними друзями, жили, мріяли про майбутнє. Та не всім судилося повернуться живими до рідних домівок.

(Інсценізація вірша. Ліворуч сцени диктор читає вірш. На сцену виходить дівчина-мати, в руках тримає квіти.)

Ведучий Не відболить це горе, не виплачеться, не відпечалиться і на нашій Черкаській землі.

Ведучий 3 нашого району виконували інтернаціональний

Обов’язок 130 воїнів. 5 сімей уже ніколи не дочекаються своїх найдорожчих та найрідніших, 4-афганців повернулися інвалідами.

(Інсценізація вірша. Ліворуч сцени диктор читає вірш. На сцену виходить дівчина-мати, в руках тримає квіти.)

Диктор Старенька мати йде до свого сина,

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина:

Мати Синочку, рідний, йди в обійми мами!

Тече сльоза і падає на плечі.

Із стелі очі дивляться хлоп'ячі,

їм тільки жити, жити і творити,

Вони ж навіки залишаються дитячі.

Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Син (голос з-за куліс)

- Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сивіє чоло...

Мама -О, синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б мені тоді було!

Диктор Стоїть старенька мати на могилі,

І навіть квіти плачуть мовчазні.

Від сина погляд відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.

(Звучить пісня «Журавка». Мати сходить зі сцени, біля стенду «Вічно в пам`яті» кладе квіти, запалює свічі, ставить стакан води, зверху кладе скибку хліба.)

Ведучий Поставте скибку хліба на стакан, І голови схиліть в скорботі вічній. За тих кого убив Афганістан, Чиї він душі зранив і скалічив.

Ведучий Вічно молодими, повернувшись на рідну землю в цинкових трунах, залишилися наші земляки: Олег Титаренко, Василь Хомко, Валерій Кравченко, Віктор Коновал, а також випускник Шевченківського гідромеліоративного технікуму 1986 року Еладі Павло.

Ведучий На знак вшанування світлої пам`яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

(Хронометр відбиває хвилину)

Ведучий

Хвилина мовчання… Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання - чиєсь материнське страждання.

Хвилина мовчання - в ній наша любов і гроза,

Як пам'ять полеглих, священна хвилина мовчання,

(вручають квіти матерям воїнів-інтернаціоналістів.)

Ведучий Скільки їх, юнаків, синьооких, русявих і чорнявих, одружених і тих, до яких ще не прийшло кохання воювали на тій землі. Але для багатьох хлопців ця війна ще й досі не закінчилася.

(На фоні музики «Місячна соната» вірш читає учениця.)

Сняться ноги, знову сняться ноги.

Як пологим берегом іде,

Хлюпа хвиля, місяць круторогий

Над горою світить, ніби вдень.

На дорозі ковдра із пилюки

Пхукає і ноги холодить.

Він спішить і простягає руки,

Він біжить, а може вже летить

Понад кам`яним Афганістаном

В білих хмарах, а чи у бинтах?

Де ж це ноги, де ж це ноги, мамо?!

Як же можна далі жити так?

Де ж це ноги, мамо? Медсанбати,

Сніг операційного стола...

Встати, закричати, розірвати

Болість, що, як вибух, в кров ввійшла.

Як же це приречення збагнути,

Коли душу холод обійма,

Коли пальців хочеться торкнутись,-

Тих, яких навіки вже нема?

Коли знову по траві промчати

Хочеться, і впасти в запашну.

Он в саду біліє мирно хата.

Хто придумав цю війну страшну?

Хто придумав вибух мін і стогін?

Мов рентгеном, світить слово «жить»...

Біля ліжка, втомлена дорогою,

Пара ніг пластмасових лежить.

Ведучий Хто на пластмасових, хто на милицях, а хто на власних... вони все-таки повернулися. Вони поруч з нами!

Ведучий Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану наші війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої війни і пам`ятати, що серед нас живуть люди, які в свої молоді роки стали свідками і учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ведучий Сьогодні до нас на святу Шевченківську землю, відомі світові генієм Кобзарем, прибули гості. Тож слово для представлення гостей надається учаснику і очевидцю подій в Афганістані: Миргородському Миколі Івановичу.(інші, земляки запрошені)

(після виступу вручаємо квіти)

Ведучий Правда про Афганську війну? Яка вона? Досить різна,нерідко болюча і-гірка. І коли ти її почуєш з уст тих, хто сам пройшов цей тернистий шлях , лише тоді зрозумієш, яка вона.

Ведучий Дозвольте надати слово колишньому юному розвіднику Кундузького окремого розвід-батальйону, а зараз поважній в місті людині, яка високо цінує воїнське братство, яка з обпалених війною ранених душ зуміла створити колектив, здатний постояти за себе, людині, в якій живе одержимість ентузіаста, людині, впевненій у власних силах і у вірності справі. Тож слово надається Олегу Зайченку. (інші очевидці війни)

(звучить пісня «Афганістан», вручають квіти)

Ведучий Серце стискає від болю, коли думаєш про тих, хто, виконуючи наказ Батьківщини, пройшов важкими дорогами чужої країни. За кожним воїном-афганцем доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. У страхітливому полум`ї війни народжувалася нова плеяда героїв. Це були молоді солдати, командири - які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість.

Ведучий Афганістан - це мужність воїнів, це вірність дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога.

Посивіли завчасно хлопці-афганці, ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного, їм і досі важко повертатися до цих чорних сторінок історії та ще важче вирвати їх, знищити, забути!

Ведучий Війна безжально перекреслила їхні надії, плани,понівечила долі. Там, серед моторошних смертей, коли життю щохвилини загрожувала небезпека, вони мужніли і загартовувались. Одним з таких хлопців є Антонюк Олександр Васильович - голова районної організації воїнів-інтернаціоналістів, людина, яка вміє жити, радіти тому, що живе і дарувати людям добро та любов! Вам слово, Олександре! (показ фотографії, розповідь про Олександра Антонюка)

(Звучть пісня «Афганська епоха» О.Розенбаума . дарують квіти)

Ведучий Афганську війну можна називати по різному, але її не можна забути, як і інші війни. А тому цього дня та й завжди потрібно згадувати добрим словом учасників бойових дій, які воювали в Алжирі, Анголі, Бангладеш, Угорщині, В’єтнамі, Єгипті, Іспанії, Ємені, Камбоджі, Китаї, Кубі, Лаосі, Мозамбіку, Монголії, Сомалі, Фінляндії, Чехословаччині, Югославії, Ефіопії.

Ведучий Десятиліттями про ці події заборонялося говорити, їх замовчували. Ці сторінки історії до недавнього часу залишалися таємницею за сімома печатками, хоча учасниками цих воєн були сотні наших побратимів. Кожен з цих людей міг загинути в боях, отримати поранення, потрапити в полон, пропасти безвісти. Проте вони з честю виконували свій обов’язок.

Ведучий По-різному сьогодні оцінюють тодішні події, але ваша мужність, ваша вірність Присязі заслуговують на повагу. Шановні — ми схиляємо перед вами голови, ваш біль - це і наш біль. Це почуття радості і щастя за живих. Це відчуття провини перед сім`ями загиблих. Це приємні зустріч з друзями. Це клятва стояти один за одного до останнього дня

Ведучий Щороку в ці дні у скверах і парках біля пам`ятників воїнам-афганцям збираються бойові побратими, згадують обпалені війною молоді роки, стоячи мовчки і не цокаючись, п`ють третій тост за тих, хто не повернувся. Попри кров, смерть і страждання, вони по доброму пам`ятають свій Афган.

Ведучий Давайте ж і ми з вами будемо пам`ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

(звучить пісня «Давай за жизнь»)

Ведучий Нашим гостям і всім присутнім в залі бажаємо здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди у великому

домі, який називається - Україна!

Ведучий Слава вам, воїни-афганці!

Низький уклін від усіх земляків.

Хай віра, надія ніколи не покидають Вас.

(Учні вручають квіти воїнам-афганцям)

Репертуар пісень може бути змінений. Очевидці бойових дій можуть бути інші, залежно від місця проживання

15 лютого 2019 року, п’ятниця

Стрітення Господнє

Це свято входить своєї датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тис...

Це свято входить своєї датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.

Подія, яка відзначається 15-го лютого, на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією більше двох тисячоліть тому, нерозривно пов’язана з непорушними традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Сам Бог. Священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно, за даними проекту DilovaMova.com, це описується у Святому Писанні - Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.

За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, Ізбавителя Ізраїльського, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день по натхненню він прийшов у храм. Більш детально це подія описана в Євангелії від Луки у другій главі з 25-го вірша.

Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа.

У цей День ми вітаємо всіх християн із цим Великим святом! Бажаємо всім Божих благословень, розради і підбадьорення! І ми свідчимо, що у Бога не залишиться безсилим ніяке слово. Зі святом Стрітення Господнього!

Щороку 15 лютого відзначається важливе православне подія — Стрітення Господнє. Свято входить до переліку дванадесятих свят, які відзначаються протягом церковного року. Свято було встановлено в пам'ять про зустріч Ісуса зі старцем Симеоном. Згідно з писанням, подія сталася на 40-й день після Різдва. Саме тому дата завжди залишається незмінною, і Стрітення Господнє в 2019 році буде також відзначатися 15 лютого по ново юліанським і григоріанським календарем.

Євангельська подія

По діючим законом, матерям немовлят чоловічої статі було заборонено відвідувати служби протягом 40 днів. Після закінчення цього часу жінки вже могли входити до Божого храму, щоб принести подячну жертву. Богоматір не мала потреби в очищенні, але змушена була підкорятися закону, і на 40-й день після народження Ісуса увійшла в храм.

Там вона зустрілася з древнім старцем Симеоном — одним з книжників, переводившим Біблію. На момент цієї зустрічі поважному старця виповнилося 360 років. Згідно з писанням, Симеона в храм привів Святий Дух. Він повинен був здійснити законний обряд і виконати пророцтво про зустрічі з довгоочікуваним Месією.

Богоприимец з немовлям на руках виголосив пророцтво про майбутнє Спасителя світу. В знак пам'яті про подію, Церква прославила Симеона як Святого. За переказами, свідком «зустрічі» стала вдова-пророчиця Анна.

Симеон Богоприимец

За давнім переказом, святий старець Симеон прожив більше трьохсот років. По деяких відомостях йому було 300 чи 360 років. За указом царя Птолемея II Симеон займався перекладом Біблії з єврейської мови на грецьку. Саме під час роботи над книгою пророка Ісаї, він побачив пророчі слова про Діву, яка народить Сина Божого.

Ангел пообіцяв старця, що він зможе сам переконатися у правдивості слів і у виконанні пророцтва. Так він дарував Симеону роки життя, щоб він зміг зустрітися з немовлям. Тільки після стрітення Богоприимец зміг спокійно піти в інший світ. У день, який Церква називає Стрітенням Господнім, все сказане Ангелом виповнилося. У 6 столітті мощі святого старця були перенесені в Константинополь.

Історія святкування

Стрітення Господнє є останньою в тривалому циклі різдвяних свят. Він має багатющу історію і вважається одним з самих древніх урочистостей, що дійшли до наших днів. Відомо, що Стрітення відзначали вже в IV-V століттях. Перші згадки про «сороковий день від Богоявлення» з'явилися на християнському Сході на початку 4 століття. Згідно з писанням, день відзначався і до цього часу, однак святкування його не були такими урочистими.
У 544 році Церква ухвалила відзначати свято як урочиста подія і внесла його до списку найважливіших православних подій. Двунадесяте свято має постійну дату і завжди відзначається 15 лютого. Як і багато церковні торжества, він має 1 день предпразднства і 7 днів попразднства. Другий день Стрітення святкується день пам'яті святого Симеона і Анни пророчиці.

Традиції

В день Стрітення в деяких храмах можуть проводитися хресні ходи. Віруючі люди віддають данину для Господа і освячують свічки. Цей звичай має давні корені і прийшов до православ'я в 1646 році. В народі багато хто вірили, що ці свічки можуть захистити будинок від будь-якої біди. Зазвичай їх використовують під час читання молитов, особливо під час посту.
Громниця — оберіг, здатний захистити житло від будь небесній стихії. Вважається, що запалювання свічок і використання їх в якості такого оберега, прийшов з далеких язичницьких часів. Також він охороняє будинок від нечистої сили. У будинках громницю, освячену на Стрітення Господнє, ставлять перед головною іконою в червоному кутку. До основних традицій належать: урочисте богослужіння та читання молитов.
Крім свічок в цей день прийнято святити воду. Православні віруючі цінують її цілющі властивості, як і водохресну. У старовину Стрітенську воду не приносили в храм, її збирали з танучих бурульок. З часом цей обряд змінився і кожен християнин може принести з собою на святкову службу посуд з питною водою.
Освячену воду можна використовувати для лікування і приготування їжі, від пристріту і наговору. Нею кропили мандрівників перед далекою дорогою і окропляли весь худобу перед весняним вигоном.
За Статутом в цей день забороняється гадати і вживати алкогольні напої. Не рекомендується займатися прибиранням будинку, купати дітей і митися в лазні. Спеціальний заборона на рукоділля не поширюється, однак віруючі воліють відкласти його, щоб присвятити час молитвам і спілкування з близькими людьми.

Заборони

На Стрітення Господнє православні віруючі повинні дотримуватися певних правил. Одними з головних є заборони, чого не можна робити в урочистий день.

· Церква забороняє лаятися і сваритися. Якщо православний перебуває з ким-то в неприязних відносинах, саме час помиритися.

· Прання та прибирання слід завершити заздалегідь, за день до свята. Небажано займатися домашніми справами і протягом наступного тижня. У ці дні слід приділити час своїм близьким і відвідати на цвинтарі померлих родичів.

· Обов'язково відвідати храм і принести додому свічку. Бажано бути присутнім на урочистому богослужінні та молебні. Так як освячуються свічки спеціальним чином, їх слід зберігати до наступного року.

· Не можна виконувати яку фізичну роботу. Заборона не поширюється на ту роботу, яка робиться в інтересах інших людей.

Народні прикмети

Зі святом пов'язано чимало обрядів і прикмет, багато з них актуальні і зараз. В цей день згадують не тільки зустріч святого старця з новонародженим Месією, але і боротьбу між зимою і майбутньої навесні. У народі вважають, що по погоді Стрітення можна дізнатися про те, якою буде весна. Раннє тепло очікується, якщо весь день світить сонце. Якщо на Стрітення небо затягнуте хмарами, весна буде пізньою.

Сніжний день обіцяє затяжну зиму і дощову та прохолодну весну. По снігу можна дізнатися про майбутній урожай. Якщо сніжок випаде з ранку, чекай хороший урожай раннього збіжжя (пшениці) , в день — середньої, а ввечері — пізньої. Сильний вітер говорить про великому врожаї фруктів.

Зі свічкою, принесеною з церкви, можна дізнатися про благополуччя сім'ї в майбутньому році. Якщо полум'я рівне, тихе, протягом року ніхто не буде хворіти.

Народна Громниця

Стрітення Господнє є не тільки релігійним, але і народною — Громницею. З ним у багатьох слов'янських народів пов'язано чимало обрядів і звичаїв. У народі вірили, що запалена свічка допоможе в лікуванні від хвороб і вбереже оселю від грому і блискавки. Молитва посилить дію Громніци і допоможе вберегти близьких людей від серйозних захворювань і нещасть.
Одним з найпоширеніших народних обрядів на Русі був символічний викуп немовляти. У селах і селах цей обряд здійснюють і зараз. В будинку, де недавно з'явився немовля, відкривають вікно і передають дитину самій літній жінці. В деяких випадках цю роль звуть сусідку. Вона в свою чергу передає батькам кілька монет. Після цього малюка повертають матері. В народі вірять, що цей обряд може захистити немовля від несподіваної смерті, так як на отримані гроші батьки купують свічку, вогонь якої буде оберігати малюка.
За переказами, ввечері в Громницю по дорогах розгулює нечиста сила, яка може змусити збитися з шляху. Зустріч з нею може бути смертельно небезпечною, тому в ніч ніхто не відправлявся в далеку поїздку. У будинках і у дворах з нечистою силою справляються символічними підношеннями: для домовика треба поставити невелику тарілку з молоком, залишити кілька крихт хліба на столі.

19 лютого 2019 року, вівторок

Державний герб України

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Держа́вний Герб Украї́ни — герб держави Україна, один із трьох її офіційних символів нарівні з прапором і гі́мном. 19 лютого 1992 затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.

Центральною геральдичною фігурою герба є Знак Княжої Держави Володимира І Святого (в народі прозваний «Тризуб», проте справжнє значення цього символу невідоме), Великого князя Київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно з початковими положеннями Конституції України, елементом Великого герба мав бути герб Війська Запорозького ^[1].

Опис та затвердження

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Проект герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.

Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом Великого Державного герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний герб України. Згідно з Конституцією великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького.

20 лютого 2019 року

День Героїв Небесної Сотні

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі.

Зустріч-спомин

«Вшанування героїв Небесної Сотні»

О.М.Палійчук, викладач ЧНУ,

М.М.Івасюк, вчитель

Лужанського ЗНЗ І-ІІІ ст. імені В.Орлецького

Стіни актового залу прикрашені плакатами з висловами національно-патріотичного змісту; по центру – екран для відеопрезентації; збоку екрану на стіні карта «Небесна сотня України», над нею – ікона, під нею, на столі, – запалена свічка у свічнику і квіти)

Відео «Небесна сотня»

Ведучий. Героям Майдану, тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній землі, – присвячується.

Ведуча. Цвіту нашого народу, його славним синам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, — життя,— присвячується.

Ведучий. Герої Майдану. Хто вони? Наші брати і сестри. Воїни, які пліч-о-пліч свідомо стали за правду, справедливість, свободу, людську гідність.

Весна чотирнадцятого почалася так болісно.
Замість співу птахів – глухий поминальний дзвін.
Сходять сніги, з’являються перші проліски
Над головами тих, хто сам ще не розцвів.
І дивляться мовчки – дуже красиві і рідні.
І шану ніяк їм не віддаси сповна.
У когось – перша щетина на підборідді,
У когось – втомлений погляд і сивина.
Ведуча 2.

Вони не зникають і сниться мирна весна їм.
Між ними і нами – хиткий, але є місток.
Та дихати важко, бо кожен із нас тепер знає,
Що іноді сотня – більше, ніж рівно сто.
Із неба стікали кулі – ніхто не злякався.
Кожен був впевнений: «Вистою. Добіжу».
… Донечко, квіти клади сюди, біля каски.
Бачиш, ці янголи нас тепер бережуть.

Ведучий.

Не думав я, що він колись настане,

цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани, і дві країни…ніби з двох планет.

Ведуча.
Поділені водою з водометів, затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті, поділені межею по Дніпру.
Поділені коктейлем, що палає, і чорним димом відшумілих шин,
Поділені…Доведені до краю, розділені Отець і Дух, і Син…

Ведучий.Питання людської гідності — фундаментальне питання одвічної боротьби між добром і злом, від результату якої залежить якість життя кожної особистості. Чи не вперше в історії людства мільйони протестувальників на Майдані свідомо визначили категорію гідності головною у процесах суспільних відносин.

Ведуча. Подібно до того, як серце людини є вмістилищем її душі, так і Майдан у центрі української столиці став душею України, місцем акумуляції українського духу, його найвищих чеснот.

Ведучий. Майдан став полем битви Бога і Диявола, Світла і Темряви, Добра і Зла.

Ведуча. І хоча більшість українців ще 2 місяці тому не вірила, що без зброї, тільки силою духу, безмежною любов’ю до рідної землі, вірою у її майбутнє і бажанням працювати на її благо можна перемогти страшний бандитський режим колишнього президента Януковича, Господь Бог, простив нас, маловірів, і допоміг у цій нерівній боротьбі здобути перемогу.

Ведучий. За цю священну перемогу ми заплатили страшну ціну, яка вимірюється сотнями: сотнями покалічених тіл і душ, сотнями тих, чиї імена сьогодні у списку під назвою «Пропали без вісті», а найстрашніше – більше сотні найкращих синів і дочок України, які заплатили за цю перемогу найбільший викуп – власне життя.

Поезію читає…

А сотню вже зустріли небеса.

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Ведучий. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче, що мали, — життя своє. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них їхніх дітей, доспівали пісень колискових, потурбувалися про їх дружин та батьків.

Ведуча. Згадаймо героїв… їм було важко. Їх катували, з них знущалися, били, допитували, в них вимагали зрадити. Та сила духу, честь і гідність перемогла. Це вони ангели в терновому вінку: незламні, непоборні…

І .Відеоролик «Ангели в терновому вінку»

Учениця читає поезію «Пливуть гроби по морю, як човни…» на фоні картин прощання Майдану з Героями України.

Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.

Ведуча.

В мареві спраглих надій
Стихли скалічені долі...
Боже! Серця відігрій
Змучені, майже схололі...

Ведучий.

Герої не вмирають і не вмруть
Героїв пам'ятатимуть віками
"Небесній сотні" славу віддають
І голову схиляєм перед вами.

Син і батько

- Між минулим і майбутнім - мить.

Як її, оту незриму, зупинить,

Щоб не допікало каяття

За безцільно розтранжирене життя?

-Неможливо, сину, мить єдину зупинить.

Щоб на світі безтурботно потім жить,

Треба місяців багато, може й діб,

На початок душу вимісить, як хліб.

Та і це іще не все, не те,

Хай вона підійде і зросте,

Набереться почуття, думок -

І тоді її пекти настане строк.

І яка людини чистота,

То така й хлібина вироста.

Труд оцей, роками що плекав,

Треба людям, щоб до крихітки роздав.

Сину, ось така твоя мета,

Совість чиста, і дорога не пуста.

І тоді ота єдина мить

Стоголосо у тобі бринить...

-Знаєш, батьку в мене тут протест.

В цьому, що життя мого є сенс,

Що ростив в собі, плекав, надбав,

Людям щоб до крихітки роздав?

-Сину, наші душі - таїна,

Ніби все і роздаєш до дна,

А вона від щедрості росте,

Мир і спокій в серці зацвіте.

Ведуча. Росла душа кожного, хто стояв на Майдані. Бо вони не скупились на повагу одне до одного, на любов, на щирість на відданість, на самопожертву заради інших.

ІІ. Відеоролик «Творчі ангели»

Ведучий.

Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці..

Ведуча.

Як голосно стогне від болю земля,
Біль у душі і печаль на очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, у сльозах рідня.

Ведучий.

Пробачте, милі, що не зборонили.
Пробачте, кожен, хто помер.
Що це «Героям Слава!» захрипіле
Ви слухаєте лежачи тепер.

Інсценізація «Розмова матері з сином»

Мати.Дивишся на мене, сину мій, з небес!
Втішити не зможеш, сльози не утреш.
У лиху годину, у буремні дні,
Ти за Україну згинув у броні.
Я серцем бачу сину, що ти поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий погляд!
Слова останні, що прийшов той час,
Коли залежить все від нас!
Вчили батько й мати сіяти добро,
Довіряти друзям і ганьбити зло.
Вірили, що тільки на своїй землі,
Син зустріне долю та щасливі дні.
Я серцем знаю сину, що ти поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий погляд!
Слова останні, що до втечі шлях,
Лише для тих, хто має страх!
Можна оцінити різне на землі.
Та життя єдине не оціниш, ні!
Лицарі Майдану, доньки і сини,
У Небесній сотні - назавжди вони…
А серце плаче сину, ти не поряд,
Я пам’ятаю твій сміливий погляд!
Слова останні, вартістю в життя:
«Назад немає вороття!»
Дивишся на мене, сину мій, з небес!
Втішити не зможеш, сльози не утреш.
Квітнуть первоцвіти ранньої весни.
Ти приходь до мене, синку в мої сни...

Син

Не плачте, мамо... Я в Небеснiй Сотнi..
Я за Вiтчизну голову поклав.
Я знаю, мамо, гiрко Вам сьогоднi -
Я ж бо живим вернутись обiцяв.

Не вийшло, мамо, снайпер вцiлив в серце,
Свiт почорнiв, i зупинився час.
Пробачте, мамо, мусив я померти,
Бо Украiна лиш одна у нас.

Прощайте, мамо, i простiть, благаю,
Що так невчасно свiт цей залишив.
Я шлю Вам, мамо, вiсточку iз раю...
Я дуже, мамо, дуже Вас любив...

Пісня «Мамо, не плач…»

ІІІ. Відеоролик «Юні ангели»

Ведуча.

Вониборолисьзасвободу,

народнийдухіцінності.
Їхслава – честьнароду!

Бережисвоєсерцеувірності.

Ведучий.

Небудьбайдужимдодержави,
Денародивсяіживеш.
Незмінюйінших, почнизсебе!

Втвоїхрукахжиттянове.

ІV. Відеоролик «Галицькі ангели»

Ведуча. На превеликий жаль, воїнами Небесної сотні так дочасно стали і три наші земляки – буковинці, які сьогодні перебувають уже в іншому вимірі, але так само відчайдушно і щиро молять Бога за Україну, її майбутню щасливу долю і, зокрема, за нашу батьківщину – Буковину, яка виплекала їх.

Ведучий. Щербанюк Олександр – керівник партійного осередку партії «Батьківщина» у Чернівецькій області. Олександр Щербанюк пройшов Афганістан, два роки воюючи за волю і незалежність афганського народу, не мав жодної подряпини. Хто знав, що відстоюючи те саме на рідній землі, куля все-таки знайде його?Вбили Героя у Києві в "кривавий четвер", 22 лютого.

Ведуча. Аксенин Василь – активний учасник Євромайдану. Дуже любив птахів, у нього вдома було їх багато, різних. Мешканці Гравітону зносили до Василя поранених пташок звідусіль, а він їх виходжував. Одного разу навіть поїхав за власний кошт узаповідник Асканію-Нову, коли почув, що там поранили рідкісного птаха. Привіз, виходив.. Рятував кожну пташину... Так само самовіддано кинувся Василь рятувати Україну...

20 лютого був важко поранений снайпером у Києві. У нього була пробита черевна порожнина, задіта тазостегнова кістка.Наприкінці лютого чернівчанина відвезли на лікування до Польщі, де він і помер у лікарні від ран 11 березня. Йому було 52 роки.

Ведучий. В’ячеслав Ворона – бейсболіст, «легіонер» київської бейсбольної команди «Соколи». Відійшов у оселі вічності 9 березня.В’ячеслав постраждав від «тітушок», які проламали йому кастетом череп, внаслідок чого він опинився в реанімації столичної лікарні. Перебував у комі. Врятуватийому життя, на жаль, не вдалося.

Поезію «Плач, Україно!» читає ….

Плач Буковино!
Хороним героїв...
Тих, хто прожив...
І лише починав...
Тих, хто любив,
І надіявсь ,і вірив...
Тих, хто за нас на Майдані стояв!
Плач Буковино!
Хороним найкращих-
Тих, хто наш Мир
Своїм тілом закрив...
Хто не хотів, щоб ми були рабами,
ВЛАДНЕ БЕЗУМСТВО життям зупинив.
Плач Буковино!
Молись Буковино!
,,Сотня небесна'' хай в небо злетить,
Лиш у молитві ти стань на коліна,
Свічка скорботи у душах горить...
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля у кожному з нас...
Східна і Західна - ВІЧНОЄДИНА!
Нас не розділить «Стріляти!» наказ.

Ведучий. Просимо вшанувати найкращих синів України, наших Героїв, ангелів Небесної сотні хвилиною мовчання.

Вшанування Героїв Небесної сотні хвилиною мовчання.

Ведуча. Ми пишаємося нашим славним земляком – буковинським козаком Михайлом Гаврилюком, який є уособлення сучасного українського лицаря – незламного духом, мужнього її захисника, який безмежно любить Україну.

Ведучий. Михайло Гаврилюк є зразком християнської моральної життєвої позиції людини. Після тяжких катувань беркутівців, він відмовився подавати на них до суду, пояснивши: «Їх чекає Божий суд».

Ведуча. На жаль, страшні випробування для України не завершились. Маємо чітко усвідомлювати, що, можливо, найстрашніша битва за Україну, її незалежність, цілісність і щасливе майбутнє ще попереду.

Ведучий. Мусимо розуміти, що виграти цю битву ми можемо тільки з Богом. Бог – наш щит і охорона. Без Бога не побудуємо України. Тільки перемінивши власне життя відповідно до заповідей Божих, зможемо змінити наше суспільне, державне буття.

Ведуча.Віримо, що весна нашого нового життя у оновленій, цілісній, незалежній демократичній європейській державі уже на порозі.

Ведучий. Кожна людина завжди прагне чуда. І Воскресіння Христа – це і є те чудо, яке послав Бог християнам.

Ведуча. Задумайтесь! Ми з вами цієї тривожної зими стали свідками величезного чуда! Мільйони людей вийшли одночасно на боротьбу зі злом. Фортепіано перед шеренгами силовиків, протистояння на Грушевського, перший дим від шин… А потім перші загиблі, - три доби справжньої війни 18 – 20 лютого.

Ведучий. Ми стали свідками героїчного подвигу Небесної сотні, яка для багатьох стала катарсисом, очищенням від сумнівів, страхів. Ніхто не розбігався, коли ставало небезпечно – навпаки, люди приходили знову і знову. Ніхто не кидав пораненого товариша, якого, може, ледве знав, а йшов під кулі його рятувати. І ось чудо – така омріяна, хоча для когось може несподівана перемога в той момент, коли було найважче!

Ведуча. Господь приніс у жертву свого Сина, щоб людство зрозуміло, що таке добро і зло. А нині прості хлопці, наші з вами рідні, близькі, друзі, принесли себе у жертву, щоб ми стали на шлях світла. Ми мусимо стати кращими, подолати власні вади, очиститися душею. Свято віримо, що ми зможемо, дійти злагоди не лише із Богом, але й з самими собою.

Ведучий. Творімо нашу щоденну працю на славу Богу і добробут України. Слава Україні!!!

Пісня-кліп «Герої не вмирають».

Не думала, що він колись настане,

цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани, і дві країни…ніби з двох планет.
Автобуси, міліція, кордони, і клунки з "тормозками" у руках,
Забуті і недіючі закони, і навіть різне небо у очах.

Хтось хоче бути в небі зорельотом, і прогоріти свій короткий вік,

А куликам достатньо і болота, Болотом завжди хвалиться кулик…
Одні летять, бредуть, чи доповзають,
змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в'яжуть, закривають, їх вже вбивають... а вони все йдуть.

А мешканців прилеглої планети в Маріїнський… в Потьомкінське село…
Їм напинають правильні намети, проводять воду, світло і тепло.
Одні лежать рядами на підлогах, вслухаючись у шум нічних атак,
І вороном чатує на дорогах, надійний друг "тридцятих" - автозак!
А іншим з польової кухні кашу, гарячий чай і блоки сигарет,
Стоять на двох майданах наші й наші,
та виглядає, ніби з двох планет.
Поділені водою з водометів, затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті, поділені межею по Дніпру.
Поділені коктейлем, що палає, і чорним димом відшумілих шин,
Поділені…Доведені до краю, розділені Отець і Дух, і Син…
Осліплені, замиті кров'ю очі, і кулі, що влучають в об'єктив,
Плач матері, і зойк грудей дівочих, два місяці пустих…порожніх слів…
Заяви, маніфести, протоколи, скінчились між "Динамівських" колон…
Згорів портрет філософа футболу, накривши тілом рідний стадіон.
Бо з двох боків підвозяться набої, і гострить брат на брата чорний ніж,
Моя країно, все це не з тобою, вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.
Красуне спляча…скільки ти проспала, того,що в світі доброго було,
Закресли день, коли ти дозволяла, корону одягнути на чоло.
Ти припиняєш буть смиренним птахом,
скажи це всім, забудь тваринний страх:
Що той, хто сам себе назвав монархом, відповідати має, як монарх.
За те, що відстояли на колінах, за тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна, не на Майданах, а одним життям.
Щоб молячись за скам'яніли "душки", кучкуючись, як мухи в молоці,
Пішли на вік в тумани "простітушки", стискаючи дві сотні у руці.
Щоб після щирих слів святого Папи, про істину возведену на трон,
Голубку білу не хапали лапи, Розлючених і жадібних ворон…"

Станіслав Козачук

Учень 9 класу Глибоцького ліцею

Небесній сотні

Закінчилась зима кривава,

Людей багато полягло…

І Україну вкрила слава:

Герої взяли під крило.

Повстанці впали за свободу,

Майдан усіх нас об’єднав.

Є дух і сила у народу:

Він їх століттями плекав.

Втік президент із Межигір’я…

Не повертайся, ти не наш

І, як повстанці України,

Життя за неньку не віддаш.

Уже весна не за горами,

І перемога швидко йде.

А ті кати біжать лісами –

Не заховатись їм ніде!

Оксана Максимишин-Корабель

12 лютого 2014року

Мамо, не плач, я повернусь весною…

( присвячую матерям загиблих героїв)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

21 лютого 2019 року, четвер

Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення.

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

Молитва до мови (Катерина Мотрич)

Вчора 20 лютого вся Україна відзначила Пам'ятний день встановлений указом Президента України з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Ведучий:

^{Прошу зал встати та вшанувати Героїв хвилиною мовчання.
(Метроном)}

Ведучий: Доброго дня, шановні учні, вчителі, гості! Ми раді вас вітати на урочистостях з нагоди відзначення в області Міжнародного дня рідної мови. За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи землі відзначають цей день.

Ведучий: Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведучий: Міжнародний день рідної мови відзначають з 2000 року. Саме так вчені-лінгвісти намагаються привернути увагу людей щодо володіння рідною мовою. На сьогоднішній день людство розмовляє на семи тисячах мов. А кожні два тижні одна з них зникає. А зникає мова – перестає існувати й народ!

Ведучий: У 2006 році Україна приєдналася до Європейської хартії регіональних мов. Цей документ закликає захистити та сприяти розвитку історичних регіональних мов та мов національних меншин.

Ведучий: Що стосується нашого рідного буковинсько-бессарабського краю то жителі ще в недалекому минулому спілкувалися українською, румунською, єврейською, польською та німецькою мовами. Буковина і сьогодні представлена великим розмаїттям національних культур. Чернівецька область є багатонаціональною. Вивчення мови є важливим чинником у спілкуванні, у кращому розумінні одне одного. В усі часи буковинцям були притаманні толерантність, багатомовність, полікультурність, багатоконфесійність.

Ведучий: Мова – це той інструмент, який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Ведучий: Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності, нації.

Дещо з історії нашого рідного краю. За останні 650 років територія Північної Буковини входила до складу різних держав: впродовж 415 років (1359-1774 рр.) вона перебувала у складі Молдовського князівства, протягом 143 років (з 1775 по 1918 р.) – Габсбурзької Австрії та Австро-Угорщини; майже 25 років (у період 1918-1940 та 1941-1944 рр.) – Румунії. Майже 48 років (1940-1941 та 1944-1991 рр.) північна частина Буковини входила до складу Української РСР, а відтак і СРСР. З 1991 року Чернівецька область – складова незалежної України.

Буковина є прикордонним багатонаціональним регіоном (за переписом населення 2001 року): українці – 75 %, румуни – 12,7 %, молдовани – 7,3 %, росіяни – 4,1 %, поляки – 0,4 %, білоруси – 0,2 %, євреї – 0,2 %,. У Чернівецькій області діють декілька національних просвітницьких центрів: німецький, польський, румунський, єврейський.

Ведучий: Запрошуємо на сцену до вітального слова директора Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації

Ведучий: З нагоди Міжнародного дня рідної мови розпочинаємо вручення грамот…..

Ведучий: Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки – тут коріння роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська. Про це свідчить низка документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, росіянами і більшовиками-комуністами. Та наша мова живе і постійно розвивається.

Ведучий: Світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов земної кулі.

У 1934 році на конкурсі мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу.

За мелодійністю українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській.

- О мово моя! О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це – мова моя.

Це мова моєї Вкраїни. (Володимир Сосюра)

Ведучий: Буковинці завжди демонстрували кращі зразки міжнаціональних відносин, етнічної полікультурності і ми з приємністю запрошуємо на сцену високоповажних гостей:

- Генерального консула Румунії в м. Чернівці

- Голову єврейської громади Буковини

- Керівника товариства австрійсько-німецької культури ім. Йоганна В.Гетте «Відродження» Шлампа Олександра Миколайовича

- Голову польського товариства ім. А.Міцкевича Струтинського Владислава Євгеновича.

Виступ Генерального консула Румунії в м. Чернівці …….

Після виступу:

Ведучий: для вручення подяк Департаменту освіти і науки облдержадміністрації запрошується Оксана Михайлівна Палійчук. одночасно з подяками наші шановні гості вручать подарунки.

Ведучий: Головною особливістю нашого краю є симбіоз культур, звичаїв, традицій, а справжньою окрасою у віночку буковинського колориту є румунська мова.

Вірш Міхая Емінеску «Интреноурь ши интремаре»

Ведучий: На межі XIX-го -XX-го століть надзвичайно впливовою на Буковині була єврейська община, яка гуртувалась навколо Чернівецької єврейської релігійної громади, яка мала свої власні установи, зокрема: школу, шпиталь, громадські синагоги. За ці часи було споруджено Чернівецький палац юстиції, Чернівецький міський театр, Чернівецький залізничний вокзал. Упродовж багатьох років у Чернівцях діє товариство єврейської культури, що доводить активну позицію національної меншини, спрямовану на збереження та розвиток єврейської національної культури та успішно працює Чернівецька спеціалізована школа I-Ш ст. №41 з вивчення єврейського етнокультурного компоненту.

- СЛАЙД 22 Ведучий: Буковинські німці були четвертою за чисельністю етнічною громадою краю і гуртувались в чотири товариства: «Товариство християнських німців Буковини», «Товариство німецьких сільськогосподарських спілок», «Ощадне і позичкове товариство для німців міста Чернівців та передмість», а також «Німецька шкільна спілка». Силами цих товариств протягом 1908-го-1910-го років в на вулиці Панській (сьогодні вулиця Ольги Кобилянської) було збудовано архітектурну окрасу Чернівців -Німецький Народний Дім. Німецьку мову було встановлено урядовою.

Ведучий: Значну роль в розвитку буковинського краю відіграли поляки. у 1910 році група поляків посідала п’яте місце серед представників інших національностей на Буковині. Прекрасні слова великого буковинця проф. Фелешка: про багатонаціональну Буковину: “Ми є дітьми краю, який завжди пишався відкритістю своїх мешканців на всі оточуючі його культури та мови, а та взаємна відкритість всіх нас взаємно збагачує. Такими ми були і такими залишимося. Ось і сьогодні ми маємо таку гарну можливість у дружньому оточенні розмовляти та співати рідними мовами і комфортно себе почувати у великому багатонаціональному колі незалежної держави Україна.

Ведучий:З метою залучення широкого загалу дітей шкільного віку до дослідницьких і пошукових робіт, кращого ознайомлення з минулим сіл Департаментом освіти і науки облдержадміністрації спільно з газетою «Буковина», проведено обласний конкурс творчих робіт «Моє село – колиска України».

Ведучий: Багатокультурна та поліетнічна Україна, декларуючи свою готовність до вступу до Європейської спільноти, має приклад такого регіону, яким є Буковина. Буковинці є прикладом міжнаціональної інтеграції та спільного творення своєї батьківщини. Україна справжня Батьківщина для багаточисельних етносів та народностей.

Флешмоб з розгортанням Державного прапора буде проводитися одночасно з фінальною піснею. Фінал: Пісня «Україна - це ми» у виконанні народного художнього колективу: вокальна студія «Мрія» ЧОЦЕВ «Юність Буковини», керівник Світлана Літовська.

26 лютого 2019 року

Початок війни в Україні

Хронологія російсько-українських воєн

Доба Київської Русі[ред. | ред. код]

· 1148 — 1154 — боротьба між ростовсько-суздальским князем Юрієм Долгоруким та волинським князем Ізяславом Мстиславичем за Київ.

· 1169 — Зруйнування Києва Володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським.

· 19 грудня 1173 — Битва під Вишгородом між військом А. Боголюбського та військом Великого князя Київського та інших князів.

Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське[ред. | ред. код]

Докладніше: Московсько—литовсько-руські війни

· 1487—1494 — Московсько—литовсько-руська війна. Війна Московського князівства та Кримського ханства проти Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.

· 1493 — спільний похід хана Менґлі-Ґірєя та військ московського князя Івана ІІІ на Київщину.

· 1512—1522 — Війна Московського князівства та Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.

· 1514 — Перемога русько-литовської армії князя Костянтина Острозького над московським військом під Оршею.

· 1561—1583 — Участь українських козаків у Лівонській війні.

Україна у складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]

· 1609—1618 — українське козацтво взяло участь у черговій польсько-російській війні.

· 1632—1634 — Військо Запорозьке бере участь у Смоленській війні.

Гетьманщина[ред. | ред. код]

· Московсько-українська війна (1658—1659) — війна між Козацькою державою гетьмана Івана Виговського та Московським царством, яке послало в Україну війська князів Трубецького та Ромодановського.

· 1659 — Битва під Конотопом.

· Московсько-українська війна (1660—1663) — війна Юрія Хмельницького в ході московсько-польської війни 1654—1667 рр. проти Московського царства.

· 23 жовтня 1660 — капітуляція московської армії воєводи Шереметьєва після битві під Чудновим. Відмова воєводи від імені царя від України.

· Серпень 1662 — Бужинська битва.

· Московсько-українська війна (1665—1676) — війна Петра Дорошенка в ході московсько-польської війни 1654—1667 років і московсько-турецької війни 1676—1681

· 1668 — похід військ П. Дорошенка на Лівобережну Україну. 8 червня 1668 — проголошення Дорошенка — гетьманом всієї України.

· 1676 — 30-тисячна московська армія та полки Самойловича обложили Чигирин. Закінчення військової кампанії проти гетьмана Петра Дорошенка.

· 1708—1712 — Північна війна в Україні

· Російсько-українська війна (1708—1709) — війна Івана Мазепи в ході Північної війни

· Оборона Батурина.

· Полтавська битва.

· 1711 — похід Пилипа Орлика з татарами на Київщину. Бій під Лисянкою.